четвер, 14 листопада 2013 р.

Свято довжиною в місяць:)

Адвент (від лат. Adventus - прихід ) - назва періоду Різдвяного посту , прийнята в християн Католицької церкви . Адвент - час очікування, напередодні Різдва Христового , під час якого віруючі дотримуються посту і готуються до свята. 
У католицькому світі свято Різдва - особливе свято . Найбільш очікуване , таємниче і радісне. Це свято, до якого готуються заздалегідь. Вся Європа прикрашає свої домівки у новорічний оркестр барв вже у листопаді. Над країнами вітає новорічний настрій та радісний час очікування Різдва заповнює все навкруги. 
Цього року, не без допомоги Флаймами, я вирішила перейняти цю корисну традицію і створити Адвент-календар. Як то кажуть "Хочеш отримати справжнє передчуття новорічного свята? Створи його сам! ".
Оскільки Даруся ще маленька, вирішила порадувати таким календарем я сама себе:) Любиму і кохану:) І ось, що з цього вийшло.
Я передивилась безліч варіантів адвент-календарів, але більшість з них підпадали під 2 категорії: Перша:дуже гарно, але я таке не зроблю (не вмію шити, задорогі матеріали для виготовлення) або Друга: просто і без смаку... Отож обравши щось середнє я закупила потрібні матеріали:
1. Флісову тканину білого і червоного кольору по 1м. (половина з кожного лишилась) - 140 грн
2. Стрічка атласна тоненька білого і червоного кольору по 5 м. - 2,5 грн
3. Стрічка атласна червона у білі горошки 3 м.- 3 грн
4. Прищепки дерев'янІ. - 12 грн
5. Фарби акрилові червоного та білого кольорів. - 30 грн
6. Роздруковані номерочки у вигляді сердечок.

 На всі потрібні матеріали я витратила близько 200 грн. Небагато, зважаючи на те, що календар буде багаторазового використання і наступного року ми будемо запаковувати у нього завдання і подарунки для Дарусі:)
Почала з розфарбовування прищепок.

ДалІ порізала тканину на квадрати 25 на 25 см.
Ну а далі озброївшись смаколиками і завданнями на кожен день ...

виконала нескладні рухи по формуванню мішечків з "начинкою". Всі ці мішечки розвішала на стрічку з допомогою прищепок з номерочками. І от кінцевий варіант мого "Адвент - календаря":





Залишилось зачекати 1 грудня і почати насолоджуватись процесом розкриття подарунків:)))



понеділок, 28 жовтня 2013 р.

Як ми з Дарусею отримали безкоштовно взуття або чому про це ніхто не каже?

Розпочну з того, що після перших кроків моєї маляти виявилась проблема в поставі і ході. Я оббігала всіх лікарів-ортопедів м.Тернополя, і не лише його, в пошуках відповідей на закономірні питання "Чому?", "Чи виправиться?", "Як допомогти?". І от він медичний висновок  - "Варусне викривлення гомілок. Приведені стопи." Я прочитала певно, всю літературу, яку змогла знайти в інтернеті, і  всі "мамські" форуми, на яких шукала сім'ї з тими ж проблемами, а саме головне діток, в яких був такий же ж діагноз, але з часом його зняли!
Про те, що мені вдалося дізнатися опишу трошки згодом. Але неодмінним супутником у виправленні цієї проблеми в дитини мали стати ортопедичні капчики.
Отож, наші перші лікувально-профілактичні сандаліки були Польської фірми ANI-BUT.



За такі собі чобітки виклали в "Терезі" не багато, не мало 480 грн. Ціна досить таки "кусюча", скажу я вам. Адже за таку ціну на розпродажі я мала можливість придбати собі зо 2 пари літніх сандалів. А тут на 1 сезон  і лише 1 пару...
Отож почалися пошуки виходу з ситуації, адже за літом слідує осінь і зима! І демісезонне взуття коштує значно дорожче, не говорячи вже про зимове!
Дивним для мене стало те, що жоден ортопед в м.Тернопіль не повідомив , що ми маємо право за Законом України на отримання 2 пар на рік ортопедичного взуття БЕЗКОШТОВНО! Це я взнала лише на консультації в "незацікавленого" ортопеда в м.Одеса! Отож по приїзді від нього я почала збирати документи.
Отож поділюся інформацією, яка , можливо для когось стане корисною: є державна програма, за якою діти до 18 років з порушенням постави, а також будь-якими іншими ортопедичними проблемами , незалежно від того, чи надано їм статусу "Дитина-інвалід", мають право на БЕЗКОШТОВНЕ отримання всіх необхідних ортопедичних виробів, в тому числі ортопедичного взуття, яке шиється індивідуально під кожну дитину!
1. Взуття видається по 2 пари на рік, в залежності від побажання батьків: літо - зима. Тобто можна взяти 2 пари літнього, 2 пари зимового, або пару того, пару того. Також є можливість замовити демісезонне взуття.
2. Для отримання взуття в першу чергу необхідно звернутися до ортопеда за місцем проживання за направленням на ЛКК.
3. ЛКК приймає документи до розгляду кожного вівторка і п'ятниці з 10 до 12 ранку. Чергу краще займати завчасно. Бо людей тьма, в основному всі за звільненням від фізкультури в школі. Я прийшла один день в 10:30, то не здала документи. А другий раз прийшла на 8;30, була одною з перших. Потрібно мати медичну карту дитини, де ортопед вказує діагноз, розписана історія хвороби і план лікування, а також направлення від ортопеда. Здаються документи за лічені секунди. Зайшов - віддав-вийшов. ЛКК приймає на Гоголя в приміщенні, де здають кров, 2 поверх. Помилитися тяжко!
4. В наступний день прийому, тобто знову таки у вівторок або п'ятницю з 8 до 9 видаються готові заключення ЛКК. Черга менша, тому я приїхала на 8:15 і забрала хвилин через 15. З собою треба мати паспорт.
5. Далі СОБЕЗ:) 4 кабінет на 1 поверсі. Документи: паспорт +копія, код+копія, свідотство дитини+копія, довідка з ЖЕК про склад сім'ї, заключення ЛКК. Там на місці заповнюються заяви. Вони видають своє наравлення.
6. З ним і заключенням ЛКК вже потрібно їхати до підприємства, яке виготовляє таке взуття. Ортопедичне взуття є можливість у Тернополі замовити в 2 місцях: На Тролейбусній 10 в ТКЕПОП (тел. 537117) і в ППП Форвард-Орто на Лучаківського 6 (тел. 513003,513373).
7. Окрім тих 2 фірм в Тернополі направлення дійсне в б.я. місті України. Тобто за виготовленням я можу поїхати і в Львів, і в Одессу, і в Київ.
8. В середньому за 2-4 тиждні взуття готове.

Ми здали документи на наше взуття 26.09.2013 і 25.10.2013 нам передзвонили, що воно вже готове. Виробляли взуття  в ППП Форвард-Орто на Лучаківського 6. Так нам порадили дівчата з собезу :)))

І ось воно довгоочікуване:










Як кому, але я лишилась страшенно задоволена!!!Гарно сіло по нозі і саме головне воно лікувальне а не профілактичне!!! Виготовлене зі шкіри. Супінатор твердий,а не такий мягенький як в більшості "ортопедичного взуття", що продається у магазинах. В осінніх чобітках устілка виймається, отож будем її використовувати й у зимових чоботах.(купили звичайні дутіки Демар, оскільки зимою на прогулянках довго гуляти не будемо). Ну і економія в 800 грн як мінімум для мене приємний бонус :В):

Сподіваюся для декого з читачів інформація стане у нагоді :) Будьте здоровенькі:)


неділя, 6 жовтня 2013 р.

На закупи до Перемишля або наша перша закордонна поїздка

Отож, не так давно ми зробили велику справу - вписали Дашу до мого закордонного паспорта. Вирішили не зволікати з використанням цієї можливості і за декілька місяців відкрили собі Польську шенген візу на закупи. Оскільки фінансами ми були обмежені, вирішили поїхати на закупи найдешевшим способом з можливих.
Отож, 5 жовтня, прокинувшись о 5 ранку ми поспішали на потяг до Львова, який вирушав з Тернополя в 6 ранку. За 2 з невеликим години ми вже були у призначеному місці. Даруся годинку побавилась і годинку оспала в мене на руках. Квиточок коштує близько 50 грн.

Зразу на привокзальній площі є автостанція №8, з якої відправляються щопівгодини автобуси до с.Шегині - де й знаходиться власне кордон з омріяним закордоном:)За проїзд ми заплатили 23 грн з чоловіка. Комфорту звісно мало, як і у всіх наших автобусах: дує з вікна, салон не опалюється, але ми звикші до цього:)
Зайнявши місця у автобусі в нас ще був час випити ранкової Львівської кави. За 2 години автобус прибув у кінцеву точку - с.Шегині. Малеча  - золотко. Проспала майже всю дорогу:) Давав про себе знати ранній підьом:)
 І ось він - піший пропускний пункт до ЄС:) Переходимо український кордон без проблем. Суворий дядько на паспортному контролі ретельно вивчає документи на вивіз Дарусі, щось там записує і вже за 5 хвилин бажає щасливої дороги:) 100 метрів нейтральної землі і польський кордон:) Біля входу вишукалась черга в чоловік 100. Рухаються вони доволі помалу. Черга створена штучно, за рахунок наших барижок, які переносять на територію Польші дешеві цигарки і алкоголь. Від того скільки разів вони перетнуть кордон буде залежати їх денний заробіток. Адже на територію ЄС одна людина може провезти 2 пачки цигарок і 1 літр алкоголю. Поскільки ми з дитиною - обходимо цю чергу через другі двері і без черг разом з поляками пересікаємо кордон. Сувора тьотя, що обшукує сумки швидко щось мене питає. На ламаній польській відповідаю, що не розумЄю:) Тоді лунає: "Цигарки, алкоголь є?" Кажу нема:) Після цього нас довго не затримують :) Паспортний контроль і штам в паспорті. І ось воно "Ласкаво просимо":)
Пропускний піший перехід зі сторони Медики, Польща
 На тій стороні нас чекає доволі брудне прикордонне селище Медика. Ось вони  - наші барижки з цигарками і пляшками в руках. До них часто під'їжають автівки з номерами Польщі і невиходячі з авто, молоді і не дуже люди купують омріяний дешевий "наркотик":) Скільки вартує на тій стороні пачка українських цигарок вивідати не вдалось:)
Даша колупається в пилюці на зупинці с.Медика, Польща

За кілька хвилин під'їжає бус з написом Перемишль, з якого вивалюється купа українського люду. Така ж купа стоїть, щоб до нього сісти. Серед них і ми:) Проїзд до Перемишля вартує 2 злоті (5 грн). Сідаємо в бус і за хв.15 ми на місці - Автостанція м.Перемишль, Польща. А куди ж далі? Неправильно інтерпритувавши карту, заздалегідь видрукувану з інтернету, переходимо через підземний перехід і опиняємось на привокзальній площі. Вичитуємо, що знаходиться вона на вул.А.Мицкевича і розумієм, що пішли не в тому напрямку:) Але пару фоток зробили:
 
Звичайне явище для Львова - обрізані "колодязі"





Залізнодорожний вокзал м.Перемишль, Польща.
Нажаль, погуляти нам так і не вдалось, тому фотік брали дарма:( Але це не останній раз, тому все попереду. Загалом, дорога зі всіма очікуваннями по маршруту Львів - Перемишль в нас зайняла 3,5 години і 28 грн :) Дешевшого способу перетину кордону годі уявити :) 
А далі нас чекала Галерея Санова - щось на зразок наших Тернопільських "Подолян", Але як не дивно з меншою кількістю бутіків. Ціни в порівнянні з тими ж "Подолянами" відносно нижчи. Наприклад, зимова дитяча шапочка і снуд нам обійшлися в 120 грн. Нитка - шерсть :)  Кофтинка для мене на довгий рукав від H&M 85 грн:) Взяти хоча б, що в нас цього магазинчику в принципі нема:) Купили ми всього небагато. Вибір якщо чесно дещо обмежений:) Однак, дещо потрібне, таки прикуили. З Дашулею було дещо важко швиденько зробити покупки, адже ми робили "тайм-аут" на попоїсти, попити, змінити підгузок, покататись на машинках:) Їжу для малої я брала з дому. В поміч розчинні кашки, фруктові пюре у банках, печиво. Для себе брали бутерброди та фрукти перекусити.
Наш скромний сніданок - обід в "Галерея Санова"

План торгового центру

Тепер в нас слінгує і бабуся:)

Якась прикольна стіна у ТЦ

А як же ж без атракціонів. Даша просиділа у цій машині 30 хв:)
Оскільки отяг назад в нас був на 20:30, в 16 годині за нашим часом було прийнято рішення вирушати у зворотньому напрямку. Забула додати, що при перетині кордону потрібно перевести годинник на годину назад. Отож в 16:15 ми були вже на автобусній. Маршрутка вже нас чекала. Однак людей було досить мало :2 дами і один хлопець. А місць в бусі 22... Отож пан шовер, чекав до 17:00 поки всі місця не були заповненні :) Даша за час пішої прогулки від ТЦ до автобусної заснула, отож мирно посіпувала сидячи в бабусі на колінах. А далі все у зворотньому напрямку перехід Польського кордону (Стормозила і не оставила пічатки на повернення податку.....) , Українського кордону... , маршрутка Шегині - Львів (Дашуля риготала при виході з неї:)) і потяг Львів - Тернопіль. І вже в 22:45 ми вдома:) 

Дашуля настільки вимучилась від поїздки, що по приїзді , випивши молочка заснула як ангелик і спала непросинаючись до 9 ранку:) 
Наші закупи)))

Треба віддати їй належне, вона умнічка, з мужністю і терпінням, як для 1,5 річної дитини витримала всі довготривалі переїзди :) Не було ані сліз, ані капризів:) Вона певно тримається правила, що притаманне й мені по відношенню до неї: "З мамою, хоч на край світу!"


неділя, 14 квітня 2013 р.

У підготовці до першого Дня народження Бусінки...

Готуючись до Першого Дня народження донечки, я вирішила зробити його максимально яскравим та гарним! І хоча Бусінка мало, що тямила в тому, але на фото ця мить збережеться саме такою: сповненою любові, радості та яскравих вражень! Отож...

Все почалося з запрошень...Звичайний кольоровий папір з відбитком ніжки або ручки малечі, зверху калька, на якій текст запрошення.

А далі мене пробило на творчість....

Корони для гостей замість традиційних ковпачків:) Каркас з під туалетного паперу, а далі на що фантазії вистачить, як по формі, так і по кольору:)
Послання у майбутнє були оформленні у вигляді невеличкої анкетки. Всі листи були закорковані у спеціальну пляшечку. Дякуємо чарівниці Алінці http://vk.com/id6764706.
Окремої уваги заслуговує тортик :)Дякуємо пані Наталі за смаколик:) http://natali-tort.jimdo.com/%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B8-%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D1%96/
Іменний подарунок для маленької Бусінки - слоник "Соня", з яким малеча чудово бавиться та спить:) Щиро дякуємо за радість дитини і спокійний сон мами магазину CHU CHU :)  http://vk.com/chudochudesnoe

 А ще я відкрила в собі талант до малювання:)




У кінці свята всі гості отримали невеличкі подарунки (календарик з фото Бусінки та кусочок запашного милка в формі цукерочки), як подяки за те, що розділили з нами це чудове свято!Дякуємо Оксанці за запашне та корисне милко http://vk.com/forladies


Як швидко лине час...

Ось вже минув рік, як я стала мамою. Як швидко минає час... Аж не віриться...Лише, здавалося б, вчора я почула перший крик своєї крихітки, а сьогодні моя Бусінка робить перші у своєму житті кроки. Я насправді щаслива! Дивлячись в оченята своєї донечки, я думаю:"Гори воно все синьо-фіолетовим полум'ям! Я щаслива! Мені є заради кого і заради чого жити!!!" Люблю тебе, моя кохана Мурашка!
Щаслива іменинниця!