На закупи до Перемишля або наша перша закордонна поїздка

Отож, не так давно ми зробили велику справу - вписали Дашу до мого закордонного паспорта. Вирішили не зволікати з використанням цієї можливості і за декілька місяців відкрили собі Польську шенген візу на закупи. Оскільки фінансами ми були обмежені, вирішили поїхати на закупи найдешевшим способом з можливих.
Отож, 5 жовтня, прокинувшись о 5 ранку ми поспішали на потяг до Львова, який вирушав з Тернополя в 6 ранку. За 2 з невеликим години ми вже були у призначеному місці. Даруся годинку побавилась і годинку оспала в мене на руках. Квиточок коштує близько 50 грн.

Зразу на привокзальній площі є автостанція №8, з якої відправляються щопівгодини автобуси до с.Шегині - де й знаходиться власне кордон з омріяним закордоном:)За проїзд ми заплатили 23 грн з чоловіка. Комфорту звісно мало, як і у всіх наших автобусах: дує з вікна, салон не опалюється, але ми звикші до цього:)

 

Зайнявши місця у автобусі в нас ще був час випити ранкової Львівської кави. За 2 години автобус прибув у кінцеву точку - с.Шегині. Малеча  - золотко. Проспала майже всю дорогу:) Давав про себе знати ранній підьом:)

 І ось він - піший пропускний пункт до ЄС:) Переходимо український кордон без проблем. Суворий дядько на паспортному контролі ретельно вивчає документи на вивіз Дарусі, щось там записує і вже за 5 хвилин бажає щасливої дороги:) 100 метрів нейтральної землі і польський кордон:) Біля входу вишукалась черга в чоловік 100. Рухаються вони доволі помалу. Черга створена штучно, за рахунок наших барижок, які переносять на територію Польші дешеві цигарки і алкоголь. Від того скільки разів вони перетнуть кордон буде залежати їх денний заробіток. Адже на територію ЄС одна людина може провезти 2 пачки цигарок і 1 літр алкоголю. Поскільки ми з дитиною - обходимо цю чергу через другі двері і без черг разом з поляками пересікаємо кордон. Сувора тьотя, що обшукує сумки швидко щось мене питає. На ламаній польській відповідаю, що не розумЄю:) Тоді лунає: "Цигарки, алкоголь є?" Кажу нема:) Після цього нас довго не затримують :) Паспортний контроль і штам в паспорті. І ось воно "Ласкаво просимо":)

Пропускний піший перехід зі сторони Медики, Польща

 На тій стороні нас чекає доволі брудне прикордонне селище Медика. Ось вони  - наші барижки з цигарками і пляшками в руках. До них часто під'їжають автівки з номерами Польщі і невиходячі з авто, молоді і не дуже люди купують омріяний дешевий "наркотик":) Скільки вартує на тій стороні пачка українських цигарок вивідати не вдалось:)

Даша колупається в пилюці на зупинці с.Медика, Польща

За кілька хвилин під'їжає бус з написом Перемишль, з якого вивалюється купа українського люду. Така ж купа стоїть, щоб до нього сісти. Серед них і ми:) Проїзд до Перемишля вартує 2 злоті (5 грн). Сідаємо в бус і за хв.15 ми на місці - Автостанція м.Перемишль, Польща. А куди ж далі? Неправильно інтерпритувавши карту, заздалегідь видрукувану з інтернету, переходимо через підземний перехід і опиняємось на привокзальній площі. Вичитуємо, що знаходиться вона на вул.А.Мицкевича і розумієм, що пішли не в тому напрямку:) Але пару фоток зробили:

 

Звичайне явище для Львова - обрізані "колодязі"

Залізнодорожний вокзал м.Перемишль, Польща.

Нажаль, погуляти нам так і не вдалось, тому фотік брали дарма:( Але це не останній раз, тому все попереду. Загалом, дорога зі всіма очікуваннями по маршруту Львів - Перемишль в нас зайняла 3,5 години і 28 грн :) Дешевшого способу перетину кордону годі уявити :) 

А далі нас чекала Галерея Санова - щось на зразок наших Тернопільських "Подолян", Але як не дивно з меншою кількістю бутіків. Ціни в порівнянні з тими ж "Подолянами" відносно нижчи. Наприклад, зимова дитяча шапочка і снуд нам обійшлися в 120 грн. Нитка - шерсть :)  Кофтинка для мене на довгий рукав від H&M 85 грн:) Взяти хоча б, що в нас цього магазинчику в принципі нема:) Купили ми всього небагато. Вибір якщо чесно дещо обмежений:) Однак, дещо потрібне, таки прикуили. З Дашулею було дещо важко швиденько зробити покупки, адже ми робили "тайм-аут" на попоїсти, попити, змінити підгузок, покататись на машинках:) Їжу для малої я брала з дому. В поміч розчинні кашки, фруктові пюре у банках, печиво. Для себе брали бутерброди та фрукти перекусити.

Наш скромний сніданок - обід в "Галерея Санова"

План торгового центру

Тепер в нас слінгує і бабуся:)

Якась прикольна стіна у ТЦ

А як же ж без атракціонів. Даша просиділа у цій машині 30 хв:)

Оскільки отяг назад в нас був на 20:30, в 16 годині за нашим часом було прийнято рішення вирушати у зворотньому напрямку. Забула додати, що при перетині кордону потрібно перевести годинник на годину назад. Отож в 16:15 ми були вже на автобусній. Маршрутка вже нас чекала. Однак людей було досить мало :2 дами і один хлопець. А місць в бусі 22... Отож пан шовер, чекав до 17:00 поки всі місця не були заповненні :) Даша за час пішої прогулки від ТЦ до автобусної заснула, отож мирно посіпувала сидячи в бабусі на колінах. А далі все у зворотньому напрямку перехід Польського кордону (Стормозила і не оставила пічатки на повернення податку.....) , Українського кордону... , маршрутка Шегині - Львів (Дашуля риготала при виході з неї:)) і потяг Львів - Тернопіль. І вже в 22:45 ми вдома:) 

Дашуля настільки вимучилась від поїздки, що по приїзді , випивши молочка заснула як ангелик і спала непросинаючись до 9 ранку:) 

Наші закупи)))

Треба віддати їй належне, вона умнічка, з мужністю і терпінням, як для 1,5 річної дитини витримала всі довготривалі переїзди :) Не було ані сліз, ані капризів:) Вона певно тримається правила, що притаманне й мені по відношенню до неї: "З мамою, хоч на край світу!"